GypsyNeedle

2/31

Найстрашніше, що я пережила — це те, що так і не сталося.

Всяке в житті бувало. І кожен раз, коли здається, що минула подія стала величезним стресом — стається щось таке, від чого волосся дибки. І ця градація обнуляється. В нас є новий фаворит! Ледве не потрапила під потяг в метро через п’яного вболівальника; мене ледве не отруїли; батьки в підвалі під обстрілами і нема зв’язку; я везу дідуся в лікарню, а йому так боляче, що я нічого не можу зробити. Втратити контроль для мене — це коротенька зупинка серця.

Але те, чого я боюся найбільше зазвичай відбувається в моїй голові. Бо всі лайняні речі, які бували в моєму житті врешті-решт завершувалися і життя продовжувалося. Але мій мозок та моя уява малюють картини того, що може статися. Особливо в моменти, коли все підозріло добре. З одного боку після такого «прив’ю» я підготовлена до реальності. В мене завжди є план б. Та здоров’я, як можна здогадатися, це мені не додає.

#незламнийгрудень

Підібрати правильні слова зараз дуже складно. Часто просто мовчу, бо написане/сказане в голос іноді втрачає будь-який зміст. Але є відчуття зв‘язку, єдності і внутрішнього руху з іншими людьми. Сім’я, друзі, колеги… ті, хто поряд; ті, хто далеко; ті, хто в окупації. Ми хочемо одного — миру та перемоги. І це важливіше за слова, якими б натхненними та обережними б вони не були.

Рівно півроку з початку повномасштабного вторгнення. Рівно 31 рік незалежності.

З днем народження, люба! Тримайся!
А ми будемо робити свою справу. Хто як може.

От зараз на потоці різні сердечка для руху #моєсерцедлязсу від .ukraine.sale (Отримані кошти з ярмарку підуть на добру справу!)

Використовую різні техніки та матеріали. Особливо припав до душі той квадратний бісер, від якого я втратила сон. Завітайте до Яни в магазин, можливо, після мене там ще щось залишилось)

Працюйте, вірте, боріться!
І все буде Україна!💛💙