Magic owl

= ТИ ЗНАЄШ ПРО ЦЕ ЧИ НІ? =

Ти знаєш про це чи ні?
Я в світі оцім Людина!
Життя нам дано єдине –
Тож, спротив чиню війні…

В нас людськості вклали код,
А вбивство – у вас в програмі
І заздрість у хворій тямі,
Що кращий є десь народ.

Співаєм щораз пісні
У миті знущань й принижень –
Не ваш це ментальний стрижень…
Ти марив про це чи ні?

Смердить ваш садизму ген –
Це скрегіт зубів нікчеми,
Безсилля в ярмі – це тема
Слабких і холопів тренд.

Для вас тільки страх – вінець,
А цінність для нас – свобода,
Бо виросте етнос згодом
У націю з дна сердець.

«Язик» свій чіпляв мені –
Ви нам нав’язали «братство»,
По суті нове кріпацтво…
Ти знаєш про це чи ні?

Під ігом мільйони діб
Повчали мій рід покорі,
Щоб мала свідомість в пору
Турботу лише за хліб.

Зламати наш гарт і дух
Гадаєш у нас безчинно,
Зліпити із нас тварину,
Щоб поклик до волі вщух?

Топтати віки в лайні,
Здається, орді по зросту –
Величніші люблять просто…
Ти мислиш про це чині?

Не знаєш про це? А жаль!
Хотілось мечами править?
Вогонь поступово плавить
Метал у незламну сталь

Ми прагнемо ночі й дні
Лиш сваітло з добром творити –
А вам сатані служити…
Ти мріяв про це чині?

Вітчизна моя в огні –
Сумління омиєм в честі,
Ми знищемо гніт нарешті,
Згубивши думки сумні.

Єдині ми вже й міцні,
Ярмо не лишило пругу –
Не стерпимо ми наруги…
Ти знаєш про це чи ні?

Таємно тобі скажу –
Ми вмієм в бою вмирати
І: - Слава, - будем кричати
Вкраїні й бійцям ЗСУ.

Незнані шляхи земні:
В залежних у душах пусто –
До раю рабів не пустять…
Ти знаєш про це чи ні?
М Стасюк

Усе минає - тільки мить?
Лиш не забудуться перлини:
Оте пречисте і глибинне,
Що дарувала якось мить!
Блакитні відблиски з-під вій,
Ім’я на стінах, як графіті…
Вона була найкраща в світі –
Одна на дачі приміській.
Чеканив образ із сльози,
Промінням дмухав у вітрила…
Ми вдвох тоді боготворили
Різьбу плакучої лози.
Так, неодмінно говорив
Словами й звуком, склавши ноти –
І брав небачені висоти,
Бо нею дихав я і жив.
Цей непідкупний інтерес
До почуттів, як до забави…
Не сподівалася уява
Ще на страждання і на стрес.
Чи був то справді ідеал,
Чи тільки розум осліпило,
Як спонукала дивна сила
Її звести на п’єдестал?
Не було рівних між богинь,
Коли всміхалась волошково…
Та скаже плин безпомилково:
-О, не з твоїх вона святинь!
М Стасюк